КI-АЙКIДО

(Материал взят з книги Коiчi Тохея «Що таке айкiдо?», 1962 р. ,
переклад українською Petro Duzinkevich)

Коічі ТохейЗасновником стилю Кi-Айкідо (Сін Сін Тоіцу Айкідо) є Коічі Тохей, прямий учень О-Сенсея професора Уєсіби Моріхея. Одержавши від Майстра 10-й дан айкідо, Тохей-сенсей довгий час був головним інструктором з айкідо. Після смерті О-Сенсея, заснував в 1974 році стиль Сін Сін Тоіцу Айкідо, що означає стиль об'єднання душі і тіла, в якому велика увага надається освоєнню КІ, одного з головних понять мистецтва айкідо. Коічі Тохей вважає, що без правильного розуміння КІ неможливе виконання істинної техніки айкідо. Тому, розвиваючи техніку айкідо, Коічі Тохей розробив чотири принципи об'єднання душі і тіла, сприяючих правильному розумінню КІ, систему тестів на КІ (допомагаючих навчитися розслаблятися і досягати стану "стійкої рівноваги"), виконуваних в процесі занять айкідо, а також сформулював 21-не твердження про КІ, де зафіксовані основні поняття про КІ. Нині Коічі Тохей живе в Японії і успішно тренує. Розвиває свій стиль, постійно шукає щось нове. В його веденні безліч додзе як в Японії, так і у всьому світі.

«Не думайте, що ваша сила тільки та, якою ви звичайно користуєтеся і скаржитеся, якщо її не вистачає. Сила, якою ви звичайно користуєтеся, подібна малій, видимій частині айсберга. Об'єднавши наші свідомість і тіло, і, ставши єдиними зі Всесвітом, ми зможемо використовувати колосальну силу, яка прихована в нас.»
Коічі Тохей

У 1971 році, будучи Головним Викладачем Айкікая, Сенсей Тохей заснував Ki no Kenkyukai (Товариство вивчення Кі), щоб викладати принципи Кі і Об'єднання Свідомості і Тіла, поза Системою Айкікая. Ця організація послужила основою і полігоном для вивчення і розвитку принципів Об'єднання свідомості і тіла. Саме там розпочали практикувати принципи Кі спортсмени-лижники, гравці в гольф, бізнесмени і т.д. Завдяки Міжнародному Товариству Кі світ довідався, що Айкідо це не просто один з видів боротьби, а перш за все, система гармонійного розвитку особи.
1 травня 1974 року Коічі Тохей заснував Сінсін Тоітсу Айкідо, тобто Айкідо, засноване на принципах об'єднання свідомості і тіла. Вчитель писав тоді:
«Одним факелом можна запалити десять тисяч свічок. Мені хотілося б продемонструвати силу об'єднання розуму і тіла, якою спочатку володіє кожна людина і, таким чином, запалити світло в свідомості кожного».

КІ-АЙКІДО прагне до просування безлічі людей в практиці об'єднання свідомості і тіла. Воно покликане розплющити очі людей на їх власну, реальну, природну енергію, і пропонує їм щасливе, здорове життя, допомагаючи будувати більш мирне суспільство і націю. Підготувати достатню кількість викладачів для цієї задачі - також мета КІ-АЙКІДО.
Розвиток КІ-АЙКІДО вже далеко зробив крок за рамки тільки бойового мистецтва став способом життя, оптимально відповідним нашим умовам навколишнього середовища. Відсутність релігійності, елементів тоталітаризму, поневолення особи адептів КІ-АЙКІДО і, при цьому, тонка доброзичлива робота над психікою стала тим важливим, моментом, який сприяє зростанню популярності Ки-Айкідо в світі

Зараз в світі більше 10 000 чоловік регулярно вивчають КІ-АЙКІДО. З них близько 3 000 - безпосередньо в Японії. Це постійні члени Міжнародного Товариства Кі в зареєстрованих Додзе. Також близько 100 товариств Кі пройшли процедуру міжнародної реєстрації, з них більше 30 - в США. Майже в кожній країні Європи існують Товариства Кі. Є вони також в Африці, Латинській Америці, Канаді і Австралії. Окрім цього, декілька Федерацій, вивчаючих Кі і визнаючих Коічі Тохея своїм вчителем, виділилися в самостійні структури, найбільші з яких знаходяться у Великобританії і США.
Дуже важлива саме комплексність вивчення КІ-АЙКІДО як системи світогляду і перетворення життя. В різних країнах світу існують медичні центри, що використовують принципи Кі-терапії в своїй практиці. Товариство Кі Японії зареєстровано в Державному Міністерстві охорони здоров'я Японії. В Токіо є Академія Кі-Айкідо яка розвиває методи Кі-лікування. Окрім цього фахівці з КІ-АЙКІДО реалізують відповідні програми в такому діапазоні людської життєдіяльності, як навчання ув'язнених у в'язниці (адаптаційні і реабілітаційні методики), бізнес-консультування або навчання музикантів і артистів балету.
Навряд можна назвати дргий вид бойового мистецтва, який би так широко і всеосяжно поєднував у собі всі аспекти людської життєдіяльності не декларативно, а практично.

Вивчення КІ-АЙКІДО включає п'ять дисциплін:

Тільки комплексне вивчення цих дисциплін дозволяє говорити про гармонійний розвиток людини і бійця. Кожна з них необхідна і доповнює інші. Навики, що викладаються в КІ-АЙКІДО, застосовуються для поліпшення здоров'я, уміння концентруватися і розслаблятися, тренують самовладання і, таким чином, допомагають учням досягти їх повного потенціалу в додзе, на роботі, в спорті, в творчості і щоденному житті. Принципи координації свідомості і тіла можуть бути вивчені чоловіками і жінками всіх віків. Вони дозволяють отримати велику вигоду з навчання. Якщо ми виконуємо техніку і прийоми Айкідо тільки з фізичною силою, то наша енергія обмежена, і ми не здатні перемогти більшого або сильнішого супротивника. Але, якщо ми володіємо принципами Кі, то ми матимемо силу духу і об'єднаного з ним тіла і зможемо перемогти з легкістю навіть сильніших людей. Прийоми Айкідо повинні використовуватися тільки в надзвичайному, критичному положенні, тоді як знання, одержані від вивчення принципів Кі, можуть застосовуватися в повсякденному житті.

Коічі Тохей про свого Вчителя Моріхея Уесіби - засновника Айкідо.

Подібно до того, як Природа любить і захищає всі свої створіння і допомагає всьому сущому рости і розвиватися, так і Айкідо веде кожного, хто присвячує себе йому, по шляху пізнання своїх істин, надаючи цю можливість зі всією своєю щирістю.

Давайте уявимо, що існує крута гора, вершина якої ще не досягнута. І хоча багато хто намагався досягти цієї вершини, мало кому вдалося здолати навіть половину шляху. Одні втратили дорогу, інші – життя, але багато хто з них благополучно повернувся. В один прекрасний момент з'явилася людина із залізною волею, відвагою, рішучістю і самовладанням. З непохитним духом і знанням гори, заснованим на досвіді його попередників, він досягає вершини.
Він витратив все своє життя, щоб досягти цієї вершини. Потім він подивився назад і відкрив для інших шлях, позначаючи його умовними стовпчиками з написом напрямів, які він залишав за собою на шляху підйому. Сьогодні будь-яка людина може зійти на цю гору, не збившися з шляху, і радіти цьому так само, як і радів свого часу першовідкривач. Якби не був вказаний шлях до вершини, то той хто прийшов пізніше, не тільки не мав би змоги досягти вершини, але і не зміг би судити про правильність вибраного ним шляху.
Хто не виразив би подяку тому, хто визначив так важливі для життя віхи? Ми відчуваємо ту ж подяку до того, хто розкрив свій досвід для нашого життя. Багато народів вірять в Ісуса Христа, а інші почитають Будду, тому що вони утихомирюються благотворним впливом цих великих Вчителів. Теж і в Айкідо. Ті, хто через Айкідо бажають зрозуміти закони Природи і використати їх в житті, в першу чергу повинні виразити свою подяку за те, що зробив засновник Айкідо Моріхей Уесіба, і повинні відобразити його ім'я в своїх серцях. Тому я надаю короткий нарис про життя Вчителя Моріхея Уесіби.

Моріхей Уесіба в дитинстві був хворобливим і слабким, і ніхто не міг собі уявити, що він стане людиною міцного здоров'я і засновником такого високого виду мистецтва, яке захопить не тільки Японію, але і весь світ.
Він вирішив тренувати своє тіло за допомогою військових мистецтв. Творець Айкідо, в якому дисципліна духу і психічне тренування значать дуже багато, спочатку, як і всі інші, тренувався тільки на фізичному рівні. Він займався майже всіма існуючими військовими мистецтвами, починаючи з Кіто-Рю, Дзю-Дзюцу, Ягю-Рю, Айсю-Рю, Ходзоїн-Рю і Дайто-Рю. При кожній слушній нагоді він вивчав те, що вважав кращим, будь то сучасна гімнастика, Дзюдо, Кендо або штиковий бій. Він мандрував по всій Японії у пошуках Вчителів і витратив свій спадок на цьому шляху.
Впродовж всього періоду своїх тренувань він проявляв високу вічливість і пошану своїм Вчителям і навіть готував для них їжу. А під час тренувань - повністю віддавався роботі. В молоді роки він був зростом 5 футів 1 дюйм (близько 155 см) при вазі 165 фунтів (близько 75 кг). Його раніше слабке тіло стало міцним, як залізо. Його рішучість присвятити себе тренуванням була незмінною, тому він зміг перевершити всіх.

Під час російсько-японської війни (1904-1905 рр.) Моріхей Уесіба добровольцем служив в японській армії, воював на фронті випробовуючи свою власну силу і рівень володіння бойовими мистецтвами. Після цього він прибув на Хоккайдо і працював десятником у іммігрантів. Але навіть займаючись сільським господарством, він не припиняв тренування.
З одним боккеном (дерев'яним мечем) Моріхей Уесиба ходив по всій Японії і, якщо зустрічав кого-небудь досвідченішого за себе, займався з ним як учень до тих пір, поки не засвоював все, чому міг навчитися і – рухався далі. Він став одним з найдосвідченіших фахівців в області бойових мистецтв Японії. Фактично, він був непереможний.
Проте, в той час, коли, здавалося, він досяг своєї мети, в ньому ріс сумнів, що стосується не тільки окремих прийомів, але і всіх бойових мистецтв в цілому. Кидати інших, збивати додолу, боротися і долати їх - яка користь в цьому? Якщо в цьому значення бойових мистецтв, то в чому ж їх цінність?

Перемогти сьогодні означає – в інший день програти. Сьогоднішній переможець завтра буде переможений. Багато хто фізично сильний в юності, але їх сила йде з роками, і тоді молодша людина бере перемогу. Той, хто сьогодні в розквіті сил, може насолоджуватися відчуттям переваги над іншими, але настане час, коли і його переможуть – бо перемагають тільки тому, що інші програють. Така перемога відносна. А чи існує абсолютна перемога?

Припустимо, ви звитяжні, але що це вам дає? З погляду Природи, перемоги і поразки в світі людей значать не більше, ніж відливи і приливи хвиль біля берега. Якщо все своє життя вкладати зусилля в таку справу, то чи не є це розтратою енергії?
Навчившися пригнічувати інших, але не уміючи управляти своїм власний розумом, людина ніколи не буде щаслива від такої перемоги. Пихатість може бути задоволена, але яку користь принесе це людству взагалі?
Сумнів, що одного разу народився, зростаючи, веде до інших і, врешті-решт, - до нескінченних сумнівів у всьому. Моріхей Уесиба, одного разу почавши що-небудь, вкладав в цю справу всю свою душу до досягнення успіху. В цей час він залишив осторонь бойові мистецтва і спрямував зусилля на те, щоб розсіяти свої сумніви.
Він стукався в двері відомих храмів і вивчав філософію. Він усамітнився і роздумував, стояв під водопадом, щоб розплющити "очі своєї душі". Вів аскетичне життя, добиваючись рішення своїх проблем. Він повністю зосередився на розв’язанні питання: "Що є бойове мистецтво?"
Одного разу, після декількох років тренувань і подорожів, Моріхей Уесіба спустився з гори, увійшов до двору будинку, вилив чан води на своє тіло і поглянув на небо. В цю мить він відчув незвичайне натхнення, яке можна виразити духовним підйомом, захопленням такої сили, що сльози покотилися по його щоках в подяці небу і землі. В цьому осяянні він пізнав істину і усвідомив, що став єдиним зі Всесвітом. Його пошуки істини і відповіді на своє питання увінчалися успіхом. Нарешті, душею і тілом він зрозумів велику істину Природи. Тепер він підпорядкував своє маленьке "я" і зробив дух Природи своїм власним духом. Це можна назвати божественним одкровенням або станом сприйняття абсолютної істини.
Моріхей Уесиба, згадуючи події того дня, завжди розказував таким чином:
"Коли я прогулювався по двору, земля раптово затряслася. Золотий туман, виступивши із землі, обкутав моє тіло, і я відчув себе легким. Я міг розуміти, про що щебечуть птахи і ясно зрозумів дух Творця. Це було в ту мить, коли я одержав осяяння про те, що основа бойового мистецтва – це уселенська, божа любов. Сльози захоплення потекли по моїх щоках. В цей моменту я відчув, що моя батьківщина – це вся земля, сонце і зірки. Звання, голод, честолюбство, багатство, бажання стати могутнішим, ніж інші, не впливали на мене — це все зникло.
Мені стало зрозуміло, що військові мистецтва не пов'язані ні з грубою силою, що збиває супротивника з ніг, ні із смертельною зброєю, що веде світ до руйнування. Істинні військові мистецтва без боротьби управляються Кі Всесвітом, встановлюють світову гармонію і приводять до зрілості всього сущого в Природі. Тому, військові мистецтва не є тренуваннями з метою перемогти інших. Це практика культивування Божественної Любові в нас самих".

З того часу Моріхей Уесиба зазнавав великі труднощі в тому, щоб виразити це піднесене відчуття. Неможливо було відкрити подібне відчуття розуму і тіла через ті воїнські мистецтва і методи, які існували раніше. Оскільки він намагався виразити дух неба і землі, то потрібен був новий вид мистецтва, здатний виразити волю Природи. ТакеІєрогліфи Ай-Кі-До воїнське мистецтво, яке практикував Моріхей Уесиба, стало змінюватися день від дня і остаточно сформувалося в новому вигляді, одержавши назву – «Айкідо».

 Жорстокі і люті прийоми, які він практикував раніше, щоб знищити будь-якого супротивника, перетворилися тепер в благородне і гармонійне мистецтво. Моріхей Уесіба, рухаючись з грацією виконання японського танцю, ніби забувши про існування свого супротивника, протягом секунди повергав додолу декількох сильних людей, причому ті, хто були ним кинуті, навіть не могли уявити собі, як був зроблений кидок. Кожний його рух був у згоді із законами Природи, і сила супротивника, направлена на нього, неминуче поверталася до самого ж нападаючого. Таким чином, він демонстрував своє досягнення в стані абсолютного неопору.

"Природа широка і глибока. Чим більшого ви досягаєте, тим більше бачите перед собою. Айкідо це шлях без кінця, що знаходиться в повній гармонії з Природою. Я знаходжуся тільки на першому ступені в Айкідо, і продовжую займатися ним. Я так поступатиму весь залишок свого життя і залишу Айкідо в спадок прийдешнім поколінням". Так Моріхей Уесіба скромно і спокійно виражав свою віру в мистецтво, підтверджуючи свої слова на практиці.

Такі адмірали, як Ісаму Такесіта, Санкиті Такахасі, Хідесуке Ямамото і інші старші офіцери одержували від нього повчання. Чоловіки знатних сімей, такі, як Самесіма і Мацудайра, також були серед його учнів. Ці учні, поза сумнівом, захоплювалися його незнаючою суперництва майстерністю, але куди більше вони були приголомшені його інтелектуальністю і витонченою індивідуальністю.

Коли почалася Друга світова війна, Моріхей Уесіба, по особистих міркуваннях, залишив Додзе, побудував хатину в горах префектури Ібарадзі і зайнявся сільським господарством. Після цього він дванадцять років присвятив духовній практиці. В цей період він не приймав новачків, але виховував декількох колишніх учнів, які були віддані йому і приходили до нього в гірську хатину. Я – один з небагатьох щасливців, що дістали можливість тісних взаємостосунків з Моріхеєм Уесібой і успадковування духовних принципів Айкідо.

Якийсь час після війни Моріхей Уесіба залишався в горах і присвячував своє дозвілля тренуванням. Він бачив, що післявоєнна мораль знаходиться в крайньому занепаді і спостерігав, що багато самовдоволених японців, що вважали себе в розумовому відношенні вище за всіх, втратили самовпевненість після поразки у війні і навіть заперечували існування духу. Моріхей Уесіба був упевнений, що настав відповідний час для відкриття Айкідо широким кругам. Він хотів дати людям можливість самим на собі пізнати істинну користь розуму і тіла, дати їм зрозуміти принципи Природи і знайти свою віру. Тому, скликавши своїх колишніх учнів, він почав розповсюджувати навчання Айкідо.
Сьогодні в Японії багато молодих людей і навіть старих присвячують свої дні і ночі тренуванням Айкідо. Айкідо також вивчають в Америці, Європі, Індії і інших країнах світу. Багато ентузіастів зі всього світу приїжджають в головний Додзе до Японії, а деякі залишаються для річної практики в Айкідо.
Сьогодні Айкідо популярне нарівні із стародавніми бойовими мистецтвами: Дзюдзюцу і Карате-до.

- Я одержав дозвіл від Моріхея Уесиби поширювати Айкідо в Америці. Спочатку я відправився на Гаваї, почав заняття Айкідо і організував Гавайський Айкікай. Близько 2000 чоловік займаються Айкідо і серед них вже близько 100 Юданся (володарів чорних поясів). Так Айкідо стало розповсюджуватися по Американському континенту.
Дух загальної любові і розумність неопору розуміють сьогодні багато людей у всьому світі. І це дає можливість сказати, що заповітне бажання Моріхея Уесіби внести навіть малий вклад в мир на Землі було виконано.

У 1960 р. японський уряд нагородив його медаллю «Честь на Яскраво-червоній Стрічці», якою нагороджують тих, хто вчинив видатний внесок у розвиток освіти, мистецтва, творчої діяльності. Наступного року Моріхей Уесіба відвідав Гаваї з нагоди відкриття нового Додзе гавайського Айкікай і дав показовий виступ свого мистецтва для широкої публіки, а для тих що займаються Айкідо, – це була слушна нагода подивитися на Майстра в роботі.

Повернутися на початок сторінки